У зв'язку з повномасштабним вторгненням військ російської федерації, значна кількість громадян України була мобілізована до Збройних Сил України, серед яких багато і підприємців (фізичних осіб-підприємців, ФОП). Дехто із військовослужбовців продовжив займатися своєю підприємницькою діяльністю, зокрема ті працівники, які можуть працювати на відстані, коли у них вільний час від військової служби.

Питання щодо можливості військовослужбовців ЗСУ здійснювати підприємницьку діяльність паралельно зі службою регулюється законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 39 "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації або на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, не зобов'язані припиняти свою діяльність як фізичні особи-підприємці (ФОП). Проте, у разі, якщо вони не здійснюють підприємницьку діяльність протягом періоду мобілізації, на них не поширюється оподаткування та сплату податків і зборів, які зазвичай існують для ФОП.

Отже, в даному законі не міститься заборони щодо виконання військовослужбовцями своїх трудових обов'язків, включаючи режим дистанційної роботи. Більше того, є окрема норма, яка стосується мобілізованих ФОП і не забороняє їм займатися підприємницькою діяльністю.

Проте варто враховувати, що антикорупційне законодавство України, зокрема Закон "Про запобігання корупції", обмежує деякі категорії посадових осіб, включаючи військовослужбовців ЗСУ, у питанні сумісництва і заборони займати інші оплачувані посади. Існують певні виключення, наприклад, для військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, тощо.

Хто саме вважається військовими посадовими особами ЗСУ?

Згідно з частиною 12 статті 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовими посадовими особами є військовослужбовці, які займають штатні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими обов'язками, або які мають спеціальні повноваження на виконання таких обов'язків відповідно до законодавства.

Слід зазначити, що розмежування між організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками здійснюється наступним чином, згідно з роз'ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК):

Адміністративно-господарські функції (обов'язки) включають в себе обов'язки з управління чи розпорядженням державним або комунальним майном, включаючи встановлення порядку його зберігання, обробки, реалізації та контролю над цими операціями. Ці повноваження можуть мати начальники планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів та служб, керівники складів, магазинів, майстерень, ательє, їх заступники, а також керівники відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) включають в себе обов'язки щодо керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності. Такі функції виконують, наприклад, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їх заступники, а також особи, які керують окремими ділянками робіт.

Отже, якщо військовослужбовець обіймає військову посаду, яка включає в себе адміністративно-господарські або організаційно-розпорядчі обов'язки (наприклад, командира роти чи заступника командира роти), то здійснення ним підприємницької діяльності порушуватиме законодавство і може призвести до адміністративної відповідальності, включаючи штраф та конфіскацію отриманого доходу.

На жаль, чинне законодавство не містить вичерпного переліку військових посад, які дозволяють займатися підприємницькою діяльністю, що може призвести до відсутності чітких критеріїв та сприяти вибірковому застосуванню правопорушення.

Якщо вам потрібно розібрати саме вашу справу або маєте специфічну ситуацію, краще звернутися до військового адвоката.

Щодо сплати податків фізичними особами-підприємцями, мобілізованими до Збройних Сил України, то  відповідно до ч. 3 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на час призову не припиняється.У разі не провадження ним підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам підприємцям не здійснюється.

Відповідно до п. 9-2. Прикінцевих та перехідних положень 3V «Про збір та облік єдиного внеску нa загальнообов'язкове державне соціальне страхування», під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску. визначені статтею 4 3aкoну України "Про збір та облік єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону У країни "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

 Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа виданого відповідним державним органом, iз зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після й демобілізації.

Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення лікування (реабілітації).

Згідно п. 25 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу ІVцього Кодексу, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави І розділу ХІVцього Кодексу.

Підставою для такого звільнення с заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації.

Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку 3 виконанням обов'язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документу,. виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Отже, у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок він звільняється від відповідальності 3 обов'язковим виконанням таких обов'язків після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Таким чином, більшості мобілізованим фізичним особам-підприємця не заборонено здійснювати діяльність, та створені пільгові умови для здійснення такої діяльності.